Поради батькам

➦    Пам'ятка для батьків

ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ОСВІТУ

  Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.

  Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору,

збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

  Освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

  1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

  2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

  3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:

  постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

  - поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;

  - виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;

  - сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;

  - виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

  4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.

  Стаття 60. Права батьків

  Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

  - вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;

  - обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів;

  - звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;

  - захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.

   

---

 ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ЗАГАЛЬНУ СЕРЕДНЮ ОСВІТУ

  Стаття 29. Права та обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють

  1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

  - вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;

  - приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;

  - обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування загальноосвітніх навчальних закладів;

  - звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;

  - захищати законні інтереси дітей.

  2. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані:

  - забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;

  - постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

  - поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;

  - виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей Українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.

  3. У разі, якщо батьки або особи, які їх замінюють, всупереч висновку відповідної психолого-медико-педагогічної консультації відмовляються направляти дитину до відповідної спеціальної загальноосвітньої школи (школи-інтернату), навчання дитини проводиться за індивідуальною формою.

Розділ X. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

 Cтаття 47. Відповідальність за порушення законодавства про загальну середню освіту

  1. Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про загальну середню освіту, несуть відповідальність у порядку, встановленому законами України.

  2. Шкода, заподіяна учнями (вихованцями) загальноосвітньому навчальному закладу, відшкодовується відповідно до законодавства України.

  3. Злісне ухилення батьків від виконання обов'язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення їх батьківських прав.

➦    Поради батькам...

    Більшість проблем сучасного навчання актуальні не тільки для вчителів, батьків. В першу чергу вони відображуються на розвитку дитини, її поведінці, навчальній діяльності. Низька успішність, дезадаптація, недостатній рівень культури, що безпосередньо впливає на поведінку та спілкування учня, - далеко не повний перелік труднощів, які виникають майже щодня. Однією з проблем, яка заслуговує особливої уваги, є відсутність інтересу до навчання, небажання учня йти до навчального закладу. Дуже часто дитина не може відповісти на питання "Чому ти ходиш до навчального закладу?". Дитина намагається уникнути відповіді, тому що не знає відповіді або не може чітко сформулювати. Найчастіше на це питання діти відповідають: "Вчитися!". Дійсно, інший варіант важко уявити. Таку відповідь дитина вважає єдиною вірною, навіть якщо дійсна мета перебування її в навчального закладі далека від пізнання нового. Значення слова "вчитися" в дитячому розумінні може бути набагато ширше. Бажання зустріти друзів, побігати, пограти, поділитися новинами дитина також відносить до розуміння  навчання. Якщо такі бажання дитина не може реалізувати, навчання може втратити для неї свою привабливість і припинити викликати інтерес. У даному випадку мова йде не про внутрішній інтерес до предмету пізнання, наявність якого само собою забезпечує гарне навчання і знімає проблему негативного відношення до навчання. У відповідності до психологічної формули "інтерес-стимул-реакція на стимул-мотив дії-сама дія", позбавив дитину стимулу, немає сенсу чекати від неї  успішного розв’язання задач. 

Вислови, яких ніколи не повинна чути ваша дитина:

• «Підеш до школи, – ще довідаєшся...», «Може там з тебе людину зроблять !...»
• «Мені такий хлопчик (таке ледащо...) не треба ...!»
• «Вчитель не такий», «Група не підходяща, – не така, як сусідня», «Школа взагалі гірша, ніж … (!)»
• «Перестань! Сядь і посидь! Набрид, мотаєшся отут перед очима!»
• «Дай здачі, чого сидиш?», «Вдома ти он яка швидка, а як без мене, то нічого не варта...»
• «А чого від нього чекати гарного? Він же...»
• «То й що, що вчителька казала писати ось тут, а я тобі кажу...», «Хай собі каже вчителька, а в нас немає часу ходити на вулицю, дивитись на ту берізку... Ще чого!..» 
• «І що ти за дитина така! Он у інших діти як діти...» 
• «Поклади на місце! Пам’ятаєш, як минулого разу... Втомилася я вже прибирати після тебе...» 
• «І коли ти вже... До тебе треба п’ять няньок, щоб витримати...», «Скільки це може продовжуватися...»
• «Ти в мене найкраща, найгарніша, не те що та Тетянка... Ніколи нічого в неї нема: ні фарб, ні клею.. Не дружи з нею...».

 Вислови, які хотіла б почути ваша дитина:

• «Ти мені дуже допоміг!» «Ти нас так порадувала! Ми знаємо, що ти нас не підведеш!»
• «Я подумала, а що, як нам зробити отак... Знаєш, а у бабусі виходить саме так, як ми хочемо, але вона робить трохи інакше...»
• «Я тебе так люблю... Ти нам дуже потрібна...»
• «Ми з татом хочемо, щоб ... , тому, що....»
• «Я в тебе вірю...», «Подумай ще раз,... я теж колись зробила таку саму помилку...»
• «Якщо вчителька саме так просила написати, то, звичайно, звісно ж...»
• «А ти подякувала Сергійку за фарби ?... А чому ти не запропонував Толі свою допомогу.... Я зробила б так...» 
• «Колись давно я теж була у схожій ситуації... Знаєш, я подумала, може й тобі так зробити...»
• «Давай з татом порадимося... Разом ми вигадаємо найкращий вихід...»
• «Мені було б приємно, якби ти... А бабуся мені вже давно казала, що дуже зраділа б, якби..»
• «У тебе сьогодні такий войовничий настрій... То може оголосимо війну бруду й пилу ... Допоможеш мені...»
• «В тебе таке непросте домашнє завдання. Ти розумний хлопчик, впорався. Але додавши ще й охайності, вийде ідеально... Що, як ми зробимо так...» 

---

Пам’ятайте:

• Якщо дитину постійно критикувати – вона вчиться ненавидіти.
• Якщо дитина живе у ворожнечі – вона вчиться агресивності.
• Якщо дитину висміюють – вона стає замкнутою.
• Якщо дитина зростає у докорах – формується почуття провини.
• Якщо дитину підбадьорюють - вона починає вірити в себе.
• Якщо дитину хвалять – вона вчиться бути вдячною.
• Якщо дитина зростає в чесності - вона вчиться бути справедливою.
• Якщо дитина живе у безпеці – вона вчиться вірити людям.
• Якщо дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе.
• Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості – вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

---

Виховуйте дітей так, щоб в один чудовий день почути:

• Дякую вам за те, що давали мені чесні відповіді на важкі запитання.  
• Дякую вам за те, що ви завжди з розумінням відносились до мого бажання бути незалежним і давали мені свободу.  
• Дякую вам за те, що ви дозволяли мені робити помилки.  
• Дякую вам за те, що ви завжди так доброзичливо відносились до моїх друзів.  
• Дякую вам за те, що ви ніколи не нагадували мені про мої помилки.  
• Дякую вам за те, що ви пробачали мої грубі та образливі слова і зауваження. 
• Дякую вам за те, що намагалися давати мені більше безумовної батьківської любові, ніж грошей.  
• Дякую вам за те, що ви навчили мене поважати авторитет інших людей, цінувати відвертість. 
• Дякую вам за те, що ви виступали проти моїх хибних та неприємних вчинків, ніколи не погоджуючись з ними.

Підвищуйте самооцінку своєї дитини:

Людині складно підтримувати здорову самооцінку, але особливо це складно зробити батькам, які проводять більшу частину свого часу в турботах про безпеку та щастя своєї сім'ї. Однак експерти стверджують, що здорова самооцінка батьків безпосередньо впливає на самооцінку дитини. Тому, моделюючи її, ви навчите свого сина чи доньку добре себе розуміти й відчувати.

Дослідження також показали, що діти, які перебувають у гармонії із самими собою, більш успішні у школі. Хочете дізнатися, як можна допомогти своїй дитині підняти самооцінку? Далі пропонується сім порад, які стануть вам ефективними помічниками в цій важливій справі.

• Пам'ятайте, що всі ми припускаємось помилок. Важливо пам'ятати, що ніхто не досконалий. Коли ви вимагаєте від своїх дітей досконалості, це викликає в них тривогу й депресію. Вони відчувають, що ніколи не зможуть досягти таких висот. Установіть у своїй родині нове правило: важливіше намагатися стати достатньо хорошим, аніж прагнути ідеальності і, не досягнувши її, почувати себе кепсько.
• Зверніть увагу на те, що говорите. Будьте уважні до того, що ви кажете у присутності ваших дітей. Негативні коментарі, вимовлені вами про себе, діти запам'ятають і потім будуть відтворювати їх, але вже на свою адресу. Коли ваші діти знаходяться поруч, завжди кажіть про себе доброзичливо (та за їх відсутності також будьте привітними із собою).
• Навчайте поважати інших. Ставтесь до дітей з повагою. Це не означає, що ви повинні їм потурати, це означає, що в розмові ви не станете їх переривати, а вислухаєте уважно. Звертайтесь до них з любов'ю. Неважливо, скільки років вашій дитині, з нею все одно треба розмовляти з повагою.
• Обійміть свою дитину. Прихильність дає зрозуміти вашій дитині, що ви її любите і вона гідна вашої любові. Пам'ятайте, що підліткам потрібно стільки ж обіймів, скільки й маленьким дітям, якщо не більше.
• Дотримуйтесь своєї обіцянки. Батьки, які ніколи не приходять вчасно або постійно змінюють свої плани, ростять недовірливих дітей. Якщо ви не можете довіряти іншим, то й себе не зможете добре відчути. Якщо ви самі виросли в сім’ї, де не дотримувалися свого слова, змініть цю ситуацію заради своєї дитини.
• Покладіть на дитину відповідальність. Батьки повинні доручити дитині якусь справу по дому і простежити за тим, щоб вона була попереджена про негативні наслідки, які чекатимуть на неї у випадку її невиконання. Так дитина почне усвідомлювати, що вона є важливою частиною сім'ї, а її невеликі обов’язки – це посильний внесок у справу сімейного добробуту. Батьки, які не залучають дітей до роботи по дому, виховують дітей, які думають, що вони насправді нічого не значать для сім'ї. Це призводить до сімейних розладів.
• Проявіть інтерес до захоплень вашої дитини. Будь-який інтерес, який проявляє ваша дитина, – це можливість підвищити її самооцінку. Порозмовляйте з нею детальніше про те, чим вона цікавиться. Вислухайте її. Купіть їй книги, відведіть у відповідні музеї чи запишіть у гурток, де діти поділяють такі ж інтереси. Коли ви проявляєте інтерес до захоплень вашої дитини, ви дозволяєте їй відчути себе цінною й важливою. Це сприяє її допитливості. Діти зі здоровою самооцінкою більш ініціативні, тому що не бояться ризикувати. Їх не лякають невдачі, а навіть якщо й виникають, діти їх сприймають і переборюють спокійно й впевнено.

Виховати здорову дитину – дуже важливо. Здорові мама й тато потенційно гарантують їй повноцінну самосвідомість і самооцінку. Якщо ви виросли в сім'ї, де не було прийняття та прихильності, навчити дитину любити може стати важким завданням. Але ніколи не можна здаватись. Робіть щодня всього один маленький крок, і цим ви вже забезпечите своїй дитині успіх!!!

Навчайте дитину бути відповідальною

Зазвичай батьки дуже налякані та стурбовані поганою поведінкою своїх дітей або погіршенням їх успішності у школі, а свій страх вони висловлюють негативним чином, зокрема починають у всьому звинувачувати себе.

Якщо ж проблеми тривають, батьки перекладають провину на інших людей або організації. Вони звинувачують лікарів і вчителів, які не можуть упоратися з їх дитиною. А коли дитина дорослішає, батьки звинувачують її друзів, мікрорайон або музику, яку вона слухає. Коли дитина стає молодою дорослою людиною, вони звинувачують наркотики, алкоголь або низький рівень культури в суспільстві.

Але по-справжньому проблемна ситуація виникає тоді, коли в дитини виявляється серйозний поведінковий розлад – тут уже всі починають звинувачувати один одного. Батьки звинувачують учителя, учитель звинувачує батьків, дитина звинувачує і вчителів, і батьків, і все це відбувається знову і знову. Багато батьків просто грузнуть у всіляких «битвах», які жодним чином не допомагають їх дітям. Звісно, іноді батькам доводиться боротися за те, щоб їх діти отримували найнеобхідніші шкільні послуги.

Але занадто часто батьки використовують ці та інші питання як привід, щоб виправдати відсутність поведінкового або академічного розвитку своєї дитини, це стає їхньою звичкою, від якої неймовірно важко позбутись. Батьки у прямому сенсі стають залежними від обвинувачення інших. Зрештою, легше боротися зі школою, ніж з дитиною, що має поведінковий розлад. Знову ж таки, мова не йде про опір, що йде від школи, який батьки іноді відчувають, або про те, щоб мінімізувати вимоги до неї. Батькам просто важливо пам'ятати, що треба зосередити свою увагу на самій дитині!

Основна проблема відмовок і виправдань полягає в тому, що це не допомагає дитині вчитись керувати собою або діяти правильно. Звинувачення заважають батькам об'єктивно поглянути на свого сина чи доньку. Безсумнівно, у батьків є всі підстави боятися за дітей, які мають проблеми з поведінкою або труднощі в навчанні. Життя – річ вимоглива, і вона починає ставити ці вимоги дуже рано. Звинувачення й відмовки йдуть поряд, вони заважають батькам зрозуміти, що, незалежно від стартових умов, від серйозності проблеми, кожна дитина повинна навчитись поводитися соціально прийнятним чином. Вона повинна навчитись вирішувати проблеми й соціально взаємодіяти. Правда, є випадки, коли деяким дітям складніше вчитись, ніж іншим, і на це потрібно більше часу. Але це не повинно бути виправданням, тому що ваша дитина готується до дорослого життя, і їй необхідно буде відповідати статусу дорослої людини, незважаючи ні на що.

• Виправдання, виправдання: яке виправдання у вашої дитини?

Дітям не можна дозволяти звинувачувати інших людей, місця або ситуації за невідповідність очікуванням чи невиконання завдання. Насправді, коли дитина звинувачує когось ще, вона каже: «Це не моя відповідальність, тому що я стала жертвою цієї людини, навішеного ярлика або ситуації». Наприклад, використовуючи класичну фразу: «Собака з'їв моє домашнє завдання», дитина насправді каже: «Я став жертвою собаки, тому не підпадаю під ті ж стандарти, під які підпадають інші діти, а отже, мене не можна засуджувати». Можете не сумніватись: дітям, які вважають себе жертвами обставин і яким дозволяються відмовки, дуже важко виконати складні вимоги до розвитку, що висуваються життям у юному віці.

Коли перед своїми батьками або вчителями діти намагаються виставити себе в ролі жертви, їм треба сказати: «Звинувачення собаки не вирішить твою проблему. Ти повинен виконати своє домашнє завдання до кінця дня, інакше отримаєш незадовільну оцінку». Батьки можуть використовувати цю аналогію і при вирішенні соціальних завдань. Наприклад, у сім'ї є правило: жодного насильства в домі. Тому, як би не виправдовувалась дитина за те, що вдарила свою сестру, як би не звинувачувала її в цьому, за бійку передбачено наслідок. І нехай ваша дитина відчує наслідки бійки негайно. При цьому наслідки за невідповідну поведінку треба заздалегідь чітко озвучити й вони повинні бути зрозумілі всім. Пам'ятайте: наслідки є логічним результатом неправильного вибору дитини, а не покаранням за її погану поведінку.

З іншого боку, коли батьки просять вибачення за своїх дітей і знаходять їм виправдання, вони тим самим мінімізують їх проблеми. Часто виправдання – це просто пояснення. Батько посилає у школу записку такого змісту: «Сашко погано почувався. Будь ласка, вибачте його за запізнення». Це нормально. Але батьки дітей з поведінковими проблемами змушені давати пояснення щодня, і ці пояснення перетворюються на виправдання поведінки дитини. Вони придумують виправдання відмові дитини робити домашню роботу. Вони виправдовують дитину, яка б'ється і сперечається з іншими дітьми вдома й на вулиці. Вони виправдовують її грубість. Іноді це можна зрозуміти: у сім'ї відбулось розлучення. Або ж є якісь сімейні труднощі, і проблеми батьків позначаються на поведінці дітей. А іноді існує нездатність до навчання чи інше діагностоване відхилення від норми, якими батьки пояснюють небажання або нездатність дитини дотримуватися правил поведінки.

Не можна не поспівчувати батькам, діти яких відчувають поведінкові та соціальні розлади і мають проблеми з навчанням. Їх зусилля в боротьбі за хороші умови для своїх дітей заслуговують величезної поваги. Проте найчастіше в дійсності ці нібито негативні (нерівні) умови, що пояснюють невідповідну поведінку або відсутність потрібних навичок, стають усе менш і менш значущими з часом. Незалежно від того який діагноз поставлений у ранньому або середньому дитячому віці, ці діти повинні рости, дорослішати і вчитись вести себе, як дорослі.

Часто батьки докладають безліч зусиль для пошуку правильного діагнозу, шукають у ньому причини зміни поведінки дитини. Є батьки, які урочисто заявляють, що в їхньої дитини діагностовано біполярний розлад або СДУГ (синдром дефіциту уваги й гіперактивності), ніби це щось змінює. Ні, це не так. Гірка правда полягає в тому, що дитину все одно треба вчити правильної поведінки. У таких випадках батьки роблять зі своєї дитини жертву – жертву поганої здатності до навчання, жертву проблем психічного здоров'я. Так вони виправдовують погану поведінку та складності в навчанні дитини.

Проблема «мислення жертви» полягає в тому, що вона вбиває надію на те, що дитина буде вчитись і піклуватися про себе в дорослому світі. Знайте: дорослі з діагнозом СДУГ або біполярним розладом теж повинні вставати щоранку і йти на роботу, спілкуватися з колегами, поважати керівництво, працювати й бути продуктивними. Діти з дислексією, синдромом Аспергера або іншими порушеннями повинні вести продуктивне життя, якщо хочуть процвітати в суспільстві. Обхідних шляхів просто не існує.

Якщо ви бачите у вашій дитині жертву, зрештою вона визнає себе жертвою. Це, мабуть, найпідступніша властивість звинувачень і виправдань, бо вона розвиває в дітей одне з найгірших переконань: «Оскільки я жертва, правилами я не керуюсь». У цьому полягає реальна небезпека. Є правила, які неодмінно супроводжують навчання. Є також правила, які супроводжують індивідуальні (особистісні) зміни. Діти, які не дотримуються цих правил, часто нічого не вчаться й не змінюються на краще. Занадто багато уваги зосереджується на дитині як на «жертві», а не як на дитині – безпосередньому учаснику власної освіти й дорослішання.

Зрозумійте: виправдання не є ознакою поганого виховання. Воно просто неефективне. Батькам дуже важко зберігати твердість, коли їх дітям важче, ніж іншим. Але твердість дуже потрібна. Наприклад, якщо в дитини дислексія, їй дійсно важко вчитись у школі. Проте вона повинна вчитись. Їй треба надати всю необхідну допомогу, але навчитись писати, читати й поводитись у дорослому світі вона повинна сама. Її дислексія – це проблема, яку дитина повинна навчитись вирішувати, і батьківська робота полягає в тому, щоб допомогти їй. Батьки не можуть вирішити за дитину її поведінкові та освітні проблеми. Вони повинні припинити бачити у своїй дитині жертву й звинувачувати зовнішні умови в її власних труднощах.

• Як припинити звинувачувати інших

Якщо ви виправдовували поведінку вашої дитини, то повинні бути прямолінійними у вирішенні цієї проблеми. Сядьте поруч з дитиною і скажіть, що з цього дня жодних виправдань більше не існує. Підберіть слова в залежності від її віку та рівня розвитку. Чим молодше дитина, тим більш простою і зрозумілою мусить бути розмова. У кожному разі, вона повинна бути короткою та суттєвою. Дуже важливо не наводити безлічі аргументів, жалю й не піддаватись емоціям. Не кажіть: «Мені шкода, що ми дозволили тобі це». Вистачить сказати: «Виправдання тобі не допоможуть».

Це ваш шанс почати все спочатку. Ви можете сказати: «Те, як ми намагались вирішити проблеми у школі, неправильно й абсолютно не діє. Тобі це не потрібно. Тому з цього дня, якщо ти не виконаєш домашнє завдання, ми будемо справлятися з цією ситуацією самі. Якщо ти будеш зловживати хорошим ставленням наших сусідів, друзів або своїх однокласників і виявляти у ставленні до них агресію, то ми будемо розбирати твою поведінку безпосередньо з тобою ». Роз'ясніть, що станеться, якщо дитина не дотримуватиметься встановлених правил: «Відтепер, доки ти не виконаєш домашнє завдання, телевізор дивитись не будеш. Якщо ми побачимо, що ти образив кого-небудь, ніяких відеоігор до кінця дня!». Найкраще висловлюватись коротко й чітко, а потім сказати: «У мене є й інші справи, які мене вже чекають», – і приступити до їх виконання. Не перетворюйте бесіду на довгий роман.

Пізніше обов'язково виконайте ті обіцянки (про наслідки), які ви виклали раніше. У відповідь реакцією дитини можуть бути як словесні образи й погрози непокори, так і похмуре мовчання. Але якщо ви будете дотримуватися своїх правил, то в кінцевому результаті зробите дитині велику послугу. Елементарна відповідальність за вчинки приносить позитивні зміни. Виправдання ж душать їх.

• Проблема не в почутті провини, а у відповідальності

Коли діти зосереджуються на відмовках і виправданнях, батьки повинні зосередитись на відповідальності. Звісно, деякі виправдання мають підставу, і відповідальність за те, як відрізнити реальні виправдання від відмовок, покладається на батьків. Але багато виправдань діти використовують, щоби просто не виконувати своїх обов'язків. Дитина часто хоче змістити акцент зі своєї відповідальності на виправдання, а батьки повинні повертати цей акцент назад із причини на відповідальність.

Тож, коли ви кажете: «Чому ти не зробив домашнє завдання?», то насправді маєте на увазі: «Чому ти не взяв на себе відповідальність?». Коли ваша дитина каже: «Я забула принести додому свій підручник», насправді вона має на увазі: «Це не моя вина, що я не взяла на себе відповідальність і не виконала свої обов'язки». У такому випадку ви повинні відповісти приблизно так: «Ми не говоримо про те, чия це вина, ми говоримо про те, хто несе відповідальність за виконання обов'язків». Таким чином, ви зможете перемістити акцент на відповідальність дитини й не загрузнете в суперечці про можливі виправдання. Якщо дитина придумує виправдання негідній поведінці, дайте відповідь: «Ми кажемо не про те, чому ти погано поводився, ми кажемо про те, чому ти не був відповідальний за свою поведінку».

Якщо ви починаєте сперечатися з дитиною про виправдання й відмовки, то мимоволі заохочуєте її придумувати все нові й нові причини та вдосконалювати свою майстерність виправдань. Тому порада батькам: не сперечайтеся, просто зосередьтесь на відповідальності.

Навчайте уникати різноманітних конфліктних ситуацій

Протягом усього свого дитячого життя діти беруть участь у великій кількості соціальних взаємодій. Вони керують безліччю стосунків з різними людьми: учителями, друзями, однокласниками, братами й сестрами, батьками та іншими родичами. Тому часто у своєму повсякденному житті діти неминуче перебувають у певній формі конфлікту.

Суперечка може виникнути тоді, коли думка дитини, її потреби чи бажання відрізняються від думки, потреб або бажання друзів, родичів чи батьків. Дитина реагує емоційно й може розгніватися, засмутитися, злякатись або образитися. Ці емоції й страхи можуть призвести до таких проявів поведінки, як крик, образа чи фізична агресія, при цьому звичайна дискусія може перетворитись на серйозну суперечку.

Варто знати, що діти з поганими навичками вирішення конфліктів, швидше за все, відчувають такі переживання:

• підвищену агресивність;
• соціальну ізоляцію;
• депресію;
• самотність;
• тривогу.

У тих, хто може вирішити конфлікт мирним шляхом, більше шансів на те, що їхні однолітки приймуть їх, у той час як дітей, які роблять неправильний вибір своєї поведінкової реакції в конфліктній ситуації, швидше за все, однолітки відкинуть.

• Що ви можете зробити?

Існує найкращий спосіб домогтися самостійності дитини: навчити її міркувати та знаходити компроміси. Тут важливо батьківське втручання в поєднанні із залученням дитини до процесу врегулювання конфлікту. Оскільки діти сперечаються з найрізноманітніших причин, перед батьками стоїть складне завдання: визначити, коли необхідно продовжити суперечку, а коли треба втрутитися й зупинити її, коли виступити посередником, а коли дозволити дітям розібратись у тому, що відбувається, самостійно. Батькам варто подивитись на ситуацію з точки зору того, що коли діти сперечаються й вирішують свої суперечки, вони ростуть і набувають важливих соціальних навичок.

Іноді батькам слід втрутитися, щоб забезпечити безпеку дитини й попередити погіршення ситуації. Проте втручання в суперечку не завжди означає повний і тотальний контроль над ситуацією та встановлення своїх правил. Батьківське втручання може мати вид посередництва, коли батьки відіграють активну роль і надають допомогу дітям в управлінні своїми емоціями, обговоренні своїх потреб і генеруванні власних рішень.

• Моделюйте позитивне вирішення конфлікту. Те, як дорослі вирішують власні конфлікти, має великий вплив на дітей. Батьки, які під час суперечки підвищують голос один на одного, погрожують, ображають, жорстокі або агресивні, неусвідомлено дають дитині зрозуміти, що така поведінка є прийнятним способом урегулювання ситуації. Моделювання позитивного вирішення конфліктів, а саме співчуття та співпереживання, творчого вирішення проблем і контролю емоцій, дає дітям позитивний приклад.
• Створюйте безпечне середовище для підтримки дитини. Коли діти потрапляють у біду, батькам доводиться нелегко, тому важливо контролювати власні емоції. Зберігайте спокій і вислухайте дитину з розумінням, співчуттям і підтримкою, сповненою любові. Допоможіть дітям відчувати себе комфортно й безпечно, дозвольте їм висловлюватися відкрито й чесно, не побоюючись негативної або емоційної реакції.
• Ідеї про надання допомоги дитині в конфлікті

Незалежно від ситуації, навчання дітей уміння вирішувати конфлікти допомагає їм рости й розвивати позитивні соціальні та емоційні навички. Використання особистого досвіду – це лише один зі способів ведення переговорів і вирішення конфліктів.

• Використовуйте ефективне спілкування. Неупереджена розмова з дитиною, активне вислуховування допомагають їй заспокоїтися, розібратись у своїх почуттях, з'ясувати, у чому проблема, і знайти її рішення.
• Опрацьовуйте емоції й почуття дітей. Обговорюйте та аналізуйте з дітьми їхні емоції й почуття – вони гніваються, сумують, розчаровані, схвильовані, переживають почуття ніяковості чи страху?
• Навчіть їх заспокоюватись і звільнятись від стримуваних емоцій. Це може бути що завгодно – від глибокого дихання та релаксації до фізичної діяльності, писання чи малювання.
• З’ясуйте, чого вони хочуть. Розмова з дитиною допомагає їй заспокоїтись і почати розуміти свої власні мотиви – що вона дійсно хоче або чого потребує, чого хоче інша дитина і що вона, у свою чергу, відчуває.

Практичні поради батькам

• Вивчайте практичні прийоми спілкування. Існують деякі практичні техніки, які ви можете запропонувати своїм дітям, щоби більш ефективно спілкуватись у запалі сварки або після того, як вони заспокоїлись. Разом з дітьми ви навіть можете обіграти деякі моделі поведінки.
• Бути добрим - важко конфліктувати з доброю людиною.
• Уникати образливих фраз – це може тільки погіршити ситуацію.
• Розмовляти з опонентом про проблему відверто й чесно – так точка зору кожного буде почута.
• Уважно прислухатись до інших і повторювати те, що вони сказали, – це дає можливість почути співрозмовника й виправити непорозуміння.
• Використовувати займенник «я», де це можливо, – у ході обговорення за допомогою «я» забирається підтекст провини. Наприклад: «Я відчуваю себе засмученим, коли ти не граєш зі мною» замість: «Ти мене уникаєш і ніколи не граєш зі мною».

Шукайте незалежне рішення проблеми. Будемо сподіватися, що на цій стадії діти вже визначили, у чому проблема, і взялись її вирішувати. Після кількох тренувань з батьками вони навчаться робити це самостійно.

• Під час пошуку рішення використовуй «мозковий штурм» – напиши розгорнутий список ідей, як вирішити конфлікт, у тій послідовності, в якій вони спадають на думку.
• Будь готовим до компромісу, щоб дійти до взаємовигідного рішення. Погоджуйся з вирішенням проблеми й дотримуйся його.
• Думай про можливі наслідки своїх рішень.

Пам'ятайте про миролюбне виховання дитини

• Приділяйте дитині особливий час

Приділяйте хоча б десять хвилин на день свого індивідуального часу кожному з дітей. Назвіть це «часом Даші» або «часом Діми», нехай діти знають, що це їх час. Головне, щоб уся ваша увага при цьому належала виключно дитині. Регулярно обмінюйтеся з нею правом вибору, визначаючись із тим, чим ви будете займатися протягом вашого особливого часу. Переконайтеся, що інші діти будуть зайняті чимось іншим, і приберіть подалі свій телефон! Дев'яносто відсотків часу спілкування з дитиною необхідно присвятити звичайним бесідам або іграм і тільки десять відсотків можна приділити зауваженням.

• Контролюйте свої емоції

Неважливо, у чому саме проблема – погані оцінки у школі, істерика, відмова вечеряти, – головне, щоби перед тим, як спілкуватися з дитиною, ви заспокоїлися самі. Батькам завжди здається, що кожна проблема, пов'язана з дитиною, вимагає негайної уваги, але це не так. Глибоко вдихніть і заспокойтесь, і тоді ви зможете реагувати на будь-яку ситуацію, як досвідчені та грамотні батьки.

• Спілкуйтеся з дитиною, коли ви встановлюєте обмеження

Ніколи не кричіть з кухні або іншої кімнати: «Прибери іграшки, пора спати!». Підійдіть до дитини, опустіться на рівень її очей і подивіться, чим вона зайнята. Ми завжди підганяємо дітей, щоб не відставати від графіка. Але замість цього зупиніться, помилуйтесь її роботою, а потім ласкаво нагадайте, що пора йти спати. Якщо ви будете розмовляти з нею спокійно, шанси на те, що дитина послухається, будуть дуже великі.

• Не переривайте розмову

Якщо ваша дитина каже: «Ненавиджу математику! Я більше не піду до школи», вона це каже не просто так. Така емоційність свідчить про те, що її щось турбує. Якщо ви скажете: «Ти все одно підеш до школи! Роби уроки!», то ніколи не дізнаєтеся, що насправді відчуває дитина. Краще скажіть щось типу: «Схоже, тобі не дуже подобається математика. Може, розкажеш, чому?». Тоді дитина буде знати, що ви відкриті для спілкування з нею.

•  Дозвольте дитині поплакати

Бути батьками означає, що ви повинні допомагати дитині справлятися з емоціями. Деякі батьки при цьому вважають, що якщо дитина плаче, її треба відразу заспокоїти, але це не так. Поясніть дітям, що цілком нормально відчувати такі емоції, як образа та гнів. Якщо ви бачите, що ваша дитина заводиться й починає проявляти агресивність, у першу чергу вам слід заспокоїтися самим і тільки потім згадати про такі почуття, як емпатія та співчуття. Ваше головне завдання – допомогти дитині виразити важкі й гнітючі емоції та при необхідності виплакатись у безпеці, у ваших обіймах. Якщо вам складно підібрати потрібні слова, то просто скажіть: «Сонечко, я бачу, що ти засмутилась. Мені шкода, що тобі так сумно».

• Приділяйте час сміху

Дітям потрібно сміятися. Приділяйте час тому, щоби побавитися й побешкетувати. Сміх допомагає дітям відчувати себе в безпеці й вирушати до школи, відчуваючи зв'язок із вами. Але не треба лоскотати дітей, щоб їх розсмішити. Лоскіт не допоможе випустити пар, а навпаки – діти можуть утратити контроль над собою.

• Уникайте проявів влади

Усім батькам кажуть, що вони головні, а діти повинні виконувати все, що їм кажуть. Але в силовому протиборстві немає переможців, тому не варто показувати, хто головний. Наприклад, якщо ваша дитина відмовляється вечеряти, подумайте, у чому може бути проблема. Може, малюк просто не голодний, але зголодніє пізніше. Невже це така вже трагедія, якщо дитина поїсть тоді, коли ви будете читати їй казку на ніч?

• Не приймайте все на свій рахунок

Якщо дитина засмучена та кричить на вас, не приймайте це на свою адресу. Не огризайтеся. Якщо дитина поводить себе зухвало, скажіть їй: «У родині так не спілкуються. Напевно, ти дуже засмучена, якщо так звертаєшся до мене». І тоді ви зможете порозмовляти, а не роздмухувати конфлікт.

• Допоможіть дитині навчитися самодисципліни

Самодисципліна – це коли ви відмовляєтеся від чогось на користь того, чого дійсно хочете. Дитина повинна це розуміти. Якщо вона хоче чогось досягти, то повинна докладати зусиль. Якщо в неї не сходяться залізничні колії або вона не може зібрати пазл, підбадьорте її, нехай вона спробує вирішити проблему самостійно.

➦

➦  

➦     

➦      

➦       

➦    

➦     

➦    

➦  

➦     

➦        

➦      

➦        

➦

➤  детальніше за посиланням

➦ 

➤  детальніше за посиланням

➦ 

•